Топ-10 "смачних" дерев світу

Всі ми звикли бачити дерева такими, які вони є. Пересічного українця надовго змусило б замислитись питання: чи існує ковбасне, сирне, суничне дерево? Але природа створила чимало дивовижних речей, які ростуть там, де нас немає. Пропоную добірку "смачних" дерев світу...

сирне дерево

Сирне дерево (моринда цитрусолиста) відноситься до родини маренових. Зустрічається на території Південно-Східної Азії і Океанії. Найбільш поширене на Гаваях і на Таїті. Зростає воно на відкритих скелястих або піщаних берегах або в тінистих лісах.  Інші назви: Ноні (Гаваї), Сирне дерево, Індійське шовковичне дерево (південно-східна Азія).  Цей фрукт відомий так само під назвами Велика Морінга, Індійська шовковиця, Корисне дерево, Сирний фрукт, Нону, Ноно. Батьківщиною рослини є південно-східна Азія, але зараз росте у всіх тропічних країнах. Це дерево назвали сирним через специфічний запах його плодів, що нагадує запах пліснявого сиру, але на смак між ними немає нічого спільного.

У Бразилії є дерево під назвою «молочна соска». Досить зачепити кінчиком ножа стовбур цього дерева — і з кори потече рослинне «молоко», сік цього дерева має такий вигляд. За один раз дерево дає до 4 л молока, яке перед вживанням потрібно тільки розбавити водою і закип’ятити.

Говенія солодка, або цукеркове дерево. Поширене воно на півдні Китаю, в Індії, Японії, Кореї. Це невеликі дерева, 8-15 м заввишки, з прямими стовбурами та шатровидними кронами, за зовнішнім виглядом дещо нагадують липу. Листки широкоовальні з гострим кінчиком, рідкозубчасті на краях, зверху яскраво-, а знизу білувато-зелені. Квітки запашні, зеленкуваті, зібрані у напівзонтичні суцвіття. Після відцвітання на їх місці утворюються кулясті, завбільшки з горошину, сухі плоди-коробочки з насінням. Проте плоди не їстівні. Але сухі плоди сидять на м'ясистих крохмалистих розрослих плодоніжках, які восени, на час достигання, набувають червонувато-брунатного кольору. Вони завдовжки до 4 см, химерно покручені, завтовшки з олівець, їстівні, солодкі, трохи кислуваті, мають приємний аромат, а на смак нагадують ізюм у суміші з високосортною динею. Недаремно говенію називають не лише цукерковим, а й ізюмним деревом, солодконіжником і навіть кривим фініком.

Вживають плодоніжки свіжими, в'яленими або сушеними. Висушені та спресовані плодоніжки містять майже 50% цукрів! Використовують їх також у кондитерському виробництві та для одержання спирту.

Томатне дерево — південноамериканська рослина, відноситься до родини пасльонових. Це чагарник або невелике деревце з великим, бархатистим серцеподібним листям і біло-рожевими квітками, схожими на картопляні. Цифомандра не тільки красива, але і корисна: після цвітіння на ній утворюються червонувато-оранжеві яйцеподібні плоди, що зовні нагадують томати. Смак у цих плодів своєрідний, зі специфічним терпким присмаком. Томатне дерево дуже легко виростити з однієї насіння. В цьому випадку воно зацвіте вже на другий рік. Плід має злегка смолянистий аромат і смак, що нагадує недоспілий томат з легким смолянистим присмаком. Спілі плоди томатного дерева розрізають вздовж на дві частини і вживаються з цукром або приправляються і смажаться або запікаються протягом 15 хвилин і використовуються як овочі. 

Огіркове дерево білімбі вперше було помічено на острові Сокотра, розташованому недалеко від східного узбережжя Африки. Сьогодні ж ця рослина зустрічається в таких тропічних країнах, як Еквадор, Колумбія, Бразилія, Індонезія, Філіппіни, Індія та інші. У більшості випадків огіркове дерево білімбі в висоту досягає близько 4-5 метрів.  Крім того, цікавим фактом є і те, що ця рослина запасається вологою, що дозволяє йому пережити посуху. Рясне скупчення вологи призводить до того, що в тканинах стовбура накопичується молочний сік, якому також знайшли застосування і місцеві фермери — вони добувають з дерева м'якоть, після чого віддають її худобі в особливо посушливий період. Варто відзначити і те, що плоди і квіти рослини білімбі широко використовуються при виготовленні різних соусів, желе, варення і напоїв. Сік  дивовижних огірків часто застосовується в різних господарських цілях, наприклад, в якості природного відбілювача.

Кеппел — це вічнозелене дерево, яке виростає до 20-25 метрів. Прямий стовбур забарвлений в сіро-коричневий або темно-коричневий колір. У нижній його частині на довгих плодоніжках можна побачити «грону» плодів, які як раз і впливають на зміну запаху поту. Плоди у нього ростуть не тільки на гілках, але і на стовбурі. Самі плоди невеликі, до 60 сантиметрів в довжину і 4,5 сантиметра шириною. За формою вони чимось схожі на груші і покриті товстою коричневою шкіркою. Їсти їх приємно, так як м'якоть соковита і солодка, зі смаком, що нагадує манго. У того, хто поїв їх, навіть піт довгий час пахне фіалками.

Хлібне дерево це однодомне дерево родини тутових. Його батьківщиною вважається Нова Гвінея, звідки полінезійці завезли його на острови Океанії.  Хлібне дерево — одна з найврожайніших плодових рослин; одне дерево приносить від 150 до 700 плодів у рік. У сприятливому кліматі хлібне дерево безперервно плодоносить круглий рік; вірніше, 9 місяців протягом року, а потім 3 місяці «відпочиває» — і так впродовж 60—70 років. У деяких районах, особливо на островах Океанії, хлібне дерево — важливе джерело харчування. М'якоть доспілих плодів (суплідь) хлібного дерева печуть, варять, сушать, зацукровують, їдять сирим і навіть, розминаючи і розтираючи, роблять з неї тісто для своєрідних «млинчиків». Подібно бананам, недостиглі плоди використовуються як овочі, а зрілі, солодші — як фрукти. Про зрілість плодів свідчать крапельки латексу, що проступають на його шкірці. На смак смажені плоди нагадують швидше картоплю, ніж хліб. Насіння хлібного дерева їдять вареним і смаженим, з сіллю. Плоди і листя також йдуть на корм худобі (козам, свиням тощо). Сушена м'якоть плодів хлібного дерева містить 4,05% білків, 76,70% вуглеводів і 331 калорій на 100 грам. Харчова цінність плодів хлібного дерева на 100 грам: крохмалю 60-80%, цукру 14%, жирів 0,2-0,8%.

На островах Океанії росте ще один вид хлібного дерева, іменованого «тістечком». На його гілках дозрівають жовтуваті плоди, які за смаком нагадують еклери з кремом.

Плоди ковбасного дерева, або кигелії ефіопської, що мешкає в екваторіальній Африці, на жаль, неїстівні. Але з вигляду нагадують ліверну ковбасу. І користь від них все-таки є — з плодів ковбасного дерева виготовляються прикраси, посуд та амулети.

Ще одне «смачне» дерево - суничне. Його плоди зовні дійсно нагадують плоди суниці — яскраво-червоні з дрібногорбкуватою поверхнею. Плоди суничного дерева їстівні, вони соковиті і солодкі. З них готують варення, вино і лікери.

Ця дивовижна рослина також відома як Бразильське виноградне дерево. Росте воно в Португалії, Аргентині і, переважно, як очевидно з назви, в Бразилії. Соковитий пурпурний плід можна зірвати і з’їсти прямо з дерева. Плоди Джаботікаби є популярним інгредієнтом для приготування варення і свіжих соків. Більше того, з них роблять вино або міцний лікер. Іноді просто немає іншого вибору. Справа в тому, що плоди не підлягають довгому зберіганню. Вже через три дні після зняття їх з дерева починається процес бродіння. Вам потрібно терпіння, якщо Ви хочете обзавестися одним з цих деревець у себе на ділянці. Росте воно 100 років, але коли досягає зрілості, це варто всіх зусиль. Доведено, що рослина добре адаптується. Кращим середовищем для нього є волога і злегка кислий грунт, однак воно буде непогано рости навіть у лужному типі грунтів. Двічі на рік на дереві з’являються квіти. Вони виглядають як трохи дивні інопланетні створіння, що розмістилися на гілках і стовбурі. Особливість появи квітів прямо на стовбурі або стеблі рослини замість зростання нових віточок носить назву «кауліфлорія». Якщо рослина отримує достатньо вологи, воно цвіте і плодоносить круглий рік. Розмір самого плоду близько 4 см в діаметрі. Плід містить в собі до 4 великих насінин. Крім того, що самі виноградини вживаються в їжу, їх шкірка в сушеному вигляді використовується для лікування астми та діареї.

Із джерел інтернету